Через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення росії українські жінки залишаються в центрі опору, стійкості та демократичного майбутнього країни. 💙💛

Вони захищають країну на передовій: понад 60 000 жінок служать у Збройних Силах, близько 10 000 із них – на бойових посадах. Вони підтримують громади через волонтерські мережі, гуманітарну координацію, місцеве лідерство, економічну діяльність і неоплачувану працю з догляду.

Вони тримають родини разом, одночасно відновлюючи інституції в умовах постійної загрози. Українські жінки – не пасивні спостерігачки війни. Вони формують хід спротиву, відновлення та реформ.

Однак їхній внесок і далі розгортається в тіні структурної нерівності. Жінки стикаються з неформальними бар’єрами у військовій кар’єрі, нерівним доступом до керівних посад і стійкими гендерними стереотипами, які ставлять під сумнів їхню компетентність та авторитет. Гендерний розрив в оплаті праці становить 18,6%, що відображає системну економічну несправедливість. Жінки займають менш ніж чверть ключових посад, пов’язаних із ухваленням рішень, що обмежує їхній вплив на політики, які безпосередньо визначають їхнє життя та майбутнє країни.

Війна також оголила й посилила гендерно зумовлене насильство. Станом на початок травня 2024 року на окупованих і деокупованих територіях України було офіційно зафіксовано 293 випадки сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Реальна кількість, безсумнівно, значно вища, оскільки доступ до окупованих територій залишається обмеженим, а багато постраждалих не можуть або бояться повідомляти про ці злочини. Сотні жінок залишаються в полоні, а багато тих, хто пережив насильство, і далі стикаються зі стигмою, небезпекою та недостатнім доступом до правосуддя.

Війна посилила як видимість жінок, так і нерівності, закладені в наших системах.

Історія показує, що після криз внесок жінок часто применшується, а традиційні гендерні ієрархії відновлюються. Цього не можна допустити знову. Відновлення має бути феміністичним. Мир має бути інклюзивним.

Як прогресивні сили, віддані соціальній демократії, рівності та соціальній справедливості, ми стверджуємо: гендерна рівність – це не другорядне питання, яке можна відкласти до завершення війни. Це основа сталого миру, демократичної стійкості та економічного відновлення.

Ми закликаємо всіх осіб, що ухвалюють рішення, інституції та політичних акторів, які формують процеси відновлення й миру, поставити гендерну рівність у центр кожної реформи та кожного зусилля з відбудови. Ми вимагаємо системного врахування гендерного підходу в усіх рамках відновлення, забезпечення рівного доступу жінок до ресурсів, лідерства, безпеки, гідної праці та економічних можливостей. Ми наполягаємо на відповідальності за сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, повному виконанні міжнародних зобов’язань щодо порядку денного «Жінки, мир, безпека», рівному представництві в ухваленні рішень, усуненні дискримінаційних бар’єрів, а також конкретних діях для подолання гендерного розриву в оплаті праці та захисту трудових прав.

У час, коли реакційні та авторитарні сили намагаються відкотити права жінок назад, підтримка жінок в Україні означає захист самої демократії та вибір фемінізму замість мізогінії, рівності замість дискримінації, солідарності замість виключення.

Майбутнє України формуватимуть жінки, які захищають її сьогодні. Забезпечення їхніх повних прав, представництва та захисту – не опція, а демократична необхідність.